" Сокирнянський ландшафтний парк площею 427га з озерами,
парковими спорудами і скульптурами є справжньою пам'яткою садово-паркового мистецтва минулого, створений у 1829р.
Перша згадка про село Сокиринець датується 1092р. А із 1717р. село Сокиринець - дароване, разом із графським титулом, полковнику Гнату Галагану
царем Петром, за знищення Запорізької Січі, та сумлінне служіння Російській имперії. Сокиринці стають родинною резиденцією Галаганів. В 1823-1829р.
тут будується велика садиба в стилі ампір (за участю архітектора П.Дубровського та вченого-садівника І.Бістерфельда), фасад якого прикрашають
мармурові скульптури античних богинь Гери і Церери. При Григорії Павловичі Галагані (1819-1888) садиба перетворюється на культурний
осередок Чернігівщини. Тут збираються представники української інтелігенції та просвітництва Т. Шевченко, художник Л. М. Жемчужников, М. Лисенко,
канцлер Російської імперії О. Горчаков, П. Куліш, кобзар О.М. Вересай та ін.. В садибі була велика українська етнографічна фамільна
колекція.
У цьому ж селі знаходиться могила найвідомішого з українських кобзарів - Остапа Вересая, якому у 1971 р. на території Сокиринського парку встановлено
пам'ятник , а в палаці відкрито кімнату-музей видатного українського кобзаря.
Григорій Павлович Галаган (1819-1888) - останній з роду Галаганів - відомий як засновик київського закритого приватного навчального закладу для
талановитих дітей, так званої "Колегії Павла Галагана" (1871р.), названої так в память загиблого сина Павла. В колегію приймали тридцять юнаків
(з 16 років) на стипендію , та 30 - за кошти батьків. Фінансувалась колегія з відписаних по заповіту засновника, доходів з замель (у тому числі
і Сокиринецьких). При колегіі діяли свій театр та бібліотека. Тут викладали найкращі педагоги Києва, в тому числі й з університету, куди по закінченню
колегії вступала більшість випускників."
Усадьба, парк, беседка...
|
