"Поруч з невеличкими лабіринтами монастиря - величезний камінь-дольмен, невідомо як поставлений на невеликі камінці, які слугують йому своєрідними "ніжками". На камені вирублено хрест, з яким пов*язана ще одна легенда-бувалиця. Перед великими релігійними празниками сюди заливають воду. Через три дні вона і дно видовби набувають кольору крові. До речі, цьому я вірю: дно видовби і дійсно має червонувате забарвлення.
На жертовнику зберігся -рівчачок-кровосток, свідоцтво того, що не одна тварина (а чи тільки тварина?) закінчила тут своє життя. В. Андпіїшин у своїй статті стверджує: "... факт, що за своєю структурою він (камінь) принципово відрізняється від місцевих порід, справді заганяє у безвихідь сучасних науковців. Фігурує навіть інформація, що камінь ідентичний породам святої гори Синай, і це дає грунт для найсміливіших гіпотез про його походження".
Хрести навколо печер - це кальварія, хресна дорога. Та - знову ж таки - незвичайна, з своєю особливістю. В тверду землю вкопано 12 хрестів. Та знаменують вони не етапи сходження Христа на Голгофу, а одну з сільських родин. Начебто, у невеликому Монастирку їх якраз 12. Раз на рік в це далеке село з*їжджаються родичі - вихідці з монастирка, які тепер живуть по всій Україні та за її межами. Кількість жителів села в ці дні збільшується в кілька разів. Кожна родина прикрашає зеленню свій хрест. Потім натовп з запаленими свічками простує кальварією." |
